"Не метушись - швидше буде..."

Зібравши інструменти, дідусь став розмічати місце для ями, а я замішувала у чавунці глиняний розчин. Дідусь тім часом став не поспішаючи копати.

Незабаром він покликав мене. "Бери, внучко, заступ і ген на той пустир підемо. Яблунька там, наче сирітка серед кущів терену заблукала..."

Деревце справді виявилось непоказним. Стовбур зламаний. Гілки висіли, ніби перебиті руки.

Яблуньку дідусь викопував довго. Потім обережно взяв дичку своїми вузлуватими мозолястими руками і став уважно розглядати кореневище. Щось проказуючи стиха до яблуньки, відрізав ножицями пошкоджені корінчики у глиняну купелю, опустив саджанець у ямку.

Я стала закидати її, а він у той час ніжно підтримував яблуньку, легенько підтрушуючи. зробивши красиву луночку, з якоюсь веселою зажурою мовив: "Рости на радість людям!"

...Спогади на мить перервала бджілка, що злетіла з рожевої пелюстки. І знову я згадала дідуся. Останню його яблуньку - і першу в моєму житті.

Ні, дідусь не просто навчив мене саджати дерева, він навчив дарувати іншим радість і красу. А вони безсмертні!

2. Бесіда з учнями (з журналу)

1) До якого типу мовлення належить текст?

2) Яка тема і головна думка тексту?

3) З яким почуттям оповідачка згадує свого дідуся і чому?

4) Що ви можете сказати про характер дідуся?

5) Як працював дідусь?

3. Повторити написання орфограм у словах: духмяна, саджати, непоказним, ножиці.

4. Пояснити стилістичну роль протиставлення у реченні:

Останню його яблуньку - і перше в моєму житті.

5. Скласти план переказу

1) "Яблунька розцвіла!"

2) Невтомний трудівник

3) Садіння деревця

4) Краса і радість - вічні

6. Повторне читання тексту

7. Написання детального переказу

III Домашнє завдання: § 10-12 (повторити)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25